22 січня – День Соборності України

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року. 

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.

 

 

29 вересня - 75 роковини трагедії Бабиного Яру

 

 

Трагедія Бабиного Яру – найтяжчий злочин проти людства

 

 

Масові вбивства євреїв Києва у Бабиному Яру, що розпочалися 29 вересня 1941 року, є однією з найжахливіших сторінок історії Голокосту. Голокост («Катастрофа», «Шоа») - переслідування та масове знищення осіб єврейської та ромської національності на території Німеччини, її союзників та окупованих ними землях під час Другої світової війни (у широкому розумінні - протягом 1933 - 1945 рр.). За загальними оцінками внаслідок  геноциду єврейського народу за часи Другої світової війни загинуло до 6 мільйонів осіб. Наймасштабнішою акцією в історії Голокосту стали масові вбивства євреїв у Бабиному Яру Києва. Тільки за два дні – 29-30 вересня 1941 року нацистами було знищено біля 34 тисяч осіб.

Історія Голокосту є невід’ємною складовою частиною історії Європи та України. У Стокгольмській Декларації 2000 року говориться: «Катастрофа фундаментально переглянула основи цивілізації, її безпрецедентний характер завжди буде мати всезагальне значення». Стокгольмський Форум прийняв рішення рекомендувати вивчення історії Голокосту в країнах Ради Європи, яке підтримала Україна. Ознайомлення дітей та учнівської молоді Донеччини з історією Голокосту та однією з її найважливіших подій – масовим знищенням євреїв Києва у Бабиному Яру -  дає можливість згадати як про трагедію війни, криваві наслідки міжнаціональної ворожнечі, так і про героїзм народів Європи та України у спротиві нацистським окупантам, про приклади взаємодопомоги, духовного подвигу заради рятування життя людей.

 

І. Історична довідка

Масові розстріли  єврейського населення Києва у Бабиному Яру почалися 29-30 вересня 1941 року. Але аналіз трагедії Голокосту свідчить, що його передумови та механізми сформувалися раніше - у 30-ті рр. ХХ століття. З 1933 року расовий антисемітизм став основою державної політики та офіційної ідеології нацистської Німеччини.

15 березня 1935 року у Німеччині були прийняті так звані Нюрнберзькі закони. За ними (закон про захист німецького народу та німецької честі) були заборонені змішані расові шлюби й позашлюбні стосунки між євреями та громадянами німецької крові. Нова хвиля репресій проти євреїв розпочалася у 1938 році. Євреям були видані нові паспорти, доповнені літерою «J». До імен євреїв обов’язково додавалися Сара або Ізраель. Євреям-лікарям заборонялося практикувати. Близько 17 000 польських євреїв, які жили в Німеччині, було вислано. Після замаху на посольського радника фон Рата в Парижі, який вчинив 17-річний син насильно депортованого єврея, по всій Німеччині були організовані погроми (з 9 на 10 листопада 1938 р. – т.зв. «Кришталева ніч»). Погроми супроводжувалися руйнуванням синагіг, арештами євреїв (26 тис. осіб). Були розграбовані підприємства, що належали євреям.

Після того, як почалася Друга світова війна, євреї Польщі (1 млн. 800 тис. осіб) були виселені в гетто. У Західній Європі почалася реєстрація євреїв та вилучення їх власності. Вже у вересні 1939 року Р. Гейдріх, начальник Головного управління імперської безпеки, розіслав директиви, що визначали принципи поводження з євреями на окупованих територіях Польщі. Згідно з директивами євреїв із сіл та маленьких містечок слід було зосередити у великих містах, де поселити їх в гетто. 

У захоплених польських містах німці жорстоко знущалися над євреями. Солдати спеціальних підрозділів СС підпалювали синагоги та житлові будинки - іноді разом з людьми. Після величезних грошових штрафів, які євреї заплатили за те, що вони нібито «розв'язали» війну, на єврейських общинних лідерів обрушилася лавина жорстоких указів: реєстрація всіх євреїв, яких вважалися безкоштовної робочої силою; введення обов'язкової трудової повинності. Єврейське майно поступово було розграбовано: проводилися «акції» по збору хутра, конфіскація меблів та ін. На всіх окупованих територіях німці випустили накази, за якими євреї зобов'язувалися носити «знаки ганьби»: нарукавну пов'язку із Зіркою Давида та жовту зірку, що пришивалася на одяг.

У 1940 – на початку 1941 років німці окупували більшу частину Європи: Норвегію, Данію, Бельгію, Францію, Нідерланди, Югославію та Грецію. Розуміючи, що на заході Європи антисемітизм не є поширеним, як у рейху, нацистські окупанти не ризикнули повністю ізолювати євреїв. Але й на заході Європи нацисти вводили расові закони проти євреїв, проводили акції «аріїзації» (експропріація єврейської власності з подальшим продажом або передачею її неєвреям).

Наступним кроком здійснення нацистського плану «рішення єврейської проблеми» стала операція «Барбаросса» - вторгнення армії нацистської Німеччини та її союзників до Радянського Союзу 22 червня 1941 року. З ініціативи А. Гітлера командування вермахту видало «Наказ про комісарів» з вказівками, як поводитися з політичними комісарами Червоної Армії та з євреями на окупованих радянських територіях.

У тилу вермахту на Східному фронті діяли чотири «айнзатцгрупи» - особливі оперативні групи, позначені буквами A, B, C і D. Ці загони складалися з есесівців, були посилені поліцією та допоміжними формуваннями, набраними з місцевого населення.  Задачею айнзацгруп було виявлення та знищення євреїв. До квітня 1942 року ними було вбито 700 тис. осіб. Перед знищенням євреям наказували роздягатися та здавати всі цінності. Потім жертв групами відводили до ям і розстрілювали. Так, у місцевості Паняряй біля Вільнюса (Литва) було знищено понад 70 000 чоловік, в основному євреїв. У лісі біля с. Малий Тростінець під Мінськом (Білорусь) з листопаду 1941 року по червень 1944 року нацисти вбили понад 200 000 чоловік, половина з них були євреї.

19 вересня 1941 року Київ, столиця України, був захоплений військами групи «Південь». На той час у Києві залишалося  400 тисяч місцевих мешканців, кожний десятий з яких був єврейської національності. Разом з передовими частинами вермахту до міста прибув передовий загін зондеркоманди 4а зі складу айнзатцгрупи «С» на чолі з оберштурмфюрерами СС Хефнером і Янссеном. Вже 22 вересня 1941 року командир 29-го корпусу, до складу якого входили військові частини, розташовані у Києві, віддав наказ заарештувати перевдягнутих червоноармійців та євреїв-чоловіків.

Нацистські окупанти зайняли громадські та державні установи у центрі Києва – поштамт, готелі «Континенталь», «Спартак», «Гранд-Отель» на вулиці Хрещатик. Почалася робота і створення місцевих органів влади: міської та районної управ, поліції. Але 24 вересня 1941 р. у місті пролунало декілька вибухів. Було зруйновано будівлі у центрі, у тому числі, готель «Спартак», де була розташована комендатура. У результаті вибуху загинуло біля 300 окупантів. Від вибухів почалася пожежа, що тривала до 28 вересня 1941 року. Адже погасити її через відсутність води було важко. Нацистська пожежна команда намагалася качати воду з Дніпра, але підпільники двічі перерізали шланги. У результаті пожежі було знищено всі будівлі по вулиці Хрещатик. Винуватців в організації вибухів не знайшли.

26 вересня 1941 року на нараді представників вермахту, СС, поліції було прийнято рішення відповісти на вибухи масовими розстрілами київських євреїв. Її учасниками, а значить, безпосередніми організаторами та винуватцями масових вбивств, були Курт Еберхард, військовий комендант Києва; Фрідріх Екельн, командир айнзатцгрупи «С»; доктор Отто Раш, фюрер СС, шеф айнзатцгрупи «С»; Пауль Блобель, начальник зондеркоманди 4а. Саме зондеркоманді 4а було доручено провести «акцію» - знищення євреїв Києва. Для супроводу жертв на місце страти, оточення місця страти було направлено два поліцейські батальйони (45-й, 303-й).      .

На підставі аналізу звітів СД сучасні українські історики вважають, що розстріли євреїв почалися 27-28 вересня 1941 року. Першими жертвами стали євреї - військовополонені (понад 3 тис. військовополонених єврейської національності утримувалися у таборі на вулиці М. Шолуденко).

Для того, щоб зібрати до місця страти цивільних мешканців Києва єврейської національності, нацистські окупанти намагалися дезінформувати їх. 27 вересня 1941 року у типографії «Східного фронту» були надруковані оголошення з наказом євреям Києва зібратися у південно-західній частині міста, біля єврейського кладовища. Пропонувалося взяти з собою документи, гроші, цінні речі. 28 вересня 1941 року ці оголошення були розклеєні. Водночас розповсюджувалися чутки про нібито переселення євреїв до Німеччини. 29 вересня 1941 року більшість євреїв Києва зібралася, щоб зайняти місця в неіснуючому поїзді для переселенців.

Тих, хто зібрався біля воріт єврейського кладовища, німці відправляли  до сусіднього військового кладовища, де у них відбирали документи, гроші та інші цінні речі. Далі групами до 10 осіб німецькі поліцейські гнали жертв до південно-східного обриву Бабиного Яру. Тут їх примушували роздягатися. Люди мали лягти на землю обличчям донизу та чекати вистрілів у спину. У перший день «акції», 29 вересня 1941 року, нацистами було вбито 22 тисяч осіб, у другий день – біля 12 тисяч осіб.

Нацисти намагалися сховати від світового суспільства свої злочини. Спочатку, 30 вересня 1941 року, вони організували вибухи обривів Бабиного Яру. Потім біля 100 радянських військовополонених отримали наказ зарівняти землю. Тому сьогодні важко встановити точну кількість загиблих, їх імена та прізвища. Т. Снайдер, професор Йельського університету (США), наводить цифру – 33 761 євреїв, розстріляних у Бабиному Яру. Ізраїльській дослідник історії Голокості І. Арад стверджує, що у Києві було знищено 60-70 тисяч єевреїв. За статистичними даними, наведеними українським істориком О. Бойком, жертвами масових розстрілів у Києві в 1941-1943 рр. стали 195 тисяч осіб, серед яких біля 30 тисяч були єврейської національності

Кульмінацією трагедії Бабиного Яру стали події 29-30 вересня 1941 року. Але й після цієї дати нацисти продовжували масово знищувати осіб єврейської та ромської національності, військовополонених. У листопаді 1941 року нацистська тактика «вирішення єврейського питання» зазнала корінних змін. Масове знищення мирного населення шляхом розстрілів шкідливо впливало на дух німецьких солдат. Крім того, нацистам стало ясно, що «блискавична війна» не вдалася; військові дії проти Радянського Союзу затягуються. Німецький рейх став відчувати брак робочої сили для військової промисловості та сільського господарства. Зважаючи на це, в листопаді-грудні 1941 року було вирішено поставити знищення євреїв на промислову основу.

20 січня 1942 року в берлінському передмісті Ванзеє відбулася нарада, яка зіграла вирішальну роль у нацистській політиці по відношенню до євреїв. На нараді під головуванням Р. Гейдріха говорилося про 11 мільйонів євреїв, які включені до нацистської програми «остаточного вирішення єврейського питання». Програма передбачала: а) транспортування всіх європейських євреїв на схід; б) зменшення чисельності євреїв шляхом примусової праці з недостатнім харчуванням; в) відповідне поводження з рештою євреїв (вбивство).

Наказ про депортацію частіш за все передавався юденратам (єврейським радам) несподівано, під час єврейських свят, коли слабшала настороженість. Євреям наказували зібратися в певному місці, поруч із залізничною станцією, маючи мінімум речей. Кожного, хто не з'являвся до місця збору, загрожував розстріл. На залізничній станції людей заштовхували в вантажні вагони та замикали. Під час довгої подорожі через скупченість, відсутність повітря, води та їжі багато вмирали, не доїхавши до пункту призначення.

Потрапивши до робочих таборів, євреї перетворювалися на безоплатну робочу силу, яка працювала на військову машину нацистської Німеччини. Усі сили в'язнів таборів були спрямовані на те, щоб чітко виконати правила, встановлені охороною табору: рання побудка, прибирання місця на нарах, перекличка, марш до місця роботи, виснажлива праця, отримання мізерного щоденного пайка, який складався з водянистого овочевого супу і півбуханки хліба. .Невід'ємною частиною розпорядку дня в'язнів був «апель» - перекличка вранці після побудки або ввечері після повернення з роботи. Вони мали стояти на вулиці по стойці «струнко», не рухаючись, іноді протягом декількох годин у холод, дощ, сніг чи спеку. Внаслідок безперервних знущань, голоду та відсутності медикаментів понад півмільйона євреїв померло в робочих таборах.

Крім робочих таборів (Бухенвальд та ін.), нацисти створювали табори знищення. Влітку 1941 року коменданту концентраційного табору Аушвіц було наказано випробувати нові методи масового знищення в’язнів таборів. Він зупинився на ідеї використання газових камер. Перше випробування провели у вересні 1941 року. Жертвами стали радянські військовополонені. Вони померли від «Циклону-Б» (пари синильної кислоти). Концентраційній табір Аушвіц став одним з найбільших  таборів знищення, що були створені на польській землі. З березня 1942 по листопад 1944 роках тут працювали чотири газові камери. У таборі знищення Аушвіц-Біркенау було вбито 1 100 000 євреїв, 70000 поляків, 25 000 циган, біля 15 000 радянських військовополонених.

Табір Хелмно діяв на території Польщі з 8 грудня 1941 р. по січень 1945 р. До цього табору відправляли євреїв Лодзинського гетто. Їх вбивали в фургонах - «душогубках».

 В інших  таборах смерті (Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка, Майданек) з метою знищення в’язнів використовувався чадний газ (окис вуглецю). З великих дизельних двигунів він подавався до герметично закритих камер. Потім тіла померлих кидали у величезні ями і спалювали. Тільки у Белжеці, Собіборі й Треблінці було вбито 1 700 000 євреїв, в основному, з Польщі.

Отже, слово «голокост», що прийшло з грецької мови, невипадково означає «спалення». Це пам'ять про всіх загиблих мученицькою смертю. Упродовж Другої світової війни в країнах Європи було знищено 6 млн. осіб єврейської національності. Символом Голокосту – жахливого злочину нацистів проти людства – в Україні став Бабин Яр (Київ) - місце, де було розстріляно понад 100 тис. осіб, з них понад 30 тис. євреїв.

 

 

 Перелік художніх та документальних фільмів, присвячених Голокосту, про трагедію Бабиного Яру

 

 

Назва

Рік випуску

Країна/студія

Режисер, автор

Художні фільми

«Голокост» (міні-серіал)

1978

США

Марвин Дж. Чомски

«Список Шиндлера»

1993

США

Стивен Спилберг

«Піаніст»

2002

Польща, Франція, Великобританія, Німеччина

Роман Полански

«Бабин Яр»

2003

Німеччина, Білорусь

Джеф Кенью

«Без долі»

2005

Угорщина, Німеччина, Великобританія, Ізраїль

Лайош Кольтаї

«Виклик»

2008

США

Едвард Цвик

Документальні фільми

«Геноцид»

1982

США

Арнольд Шварцман

«Війна та мир: окупація»

2007

Україна,

ООО “Профі-ТВ”

Ярослав Геляс, Володимир Ніколаєць

«Між Гітлером і Сталіним: Україна у Другій світовій війні»

2005

Україна, Канада,

Святослав Новицький

 

 

 

 Бабин Яр – життя і смерть. Тільки пам’ять не сивіє

 

Рекомендований список літератури

 

 

1.                     Арад И.  Катастрофа евреев на оккупированных территориях Советского Союза (1941-1945). –Днепропетровск: Центр «Ткума», Днепропетровск: ЧП «Лира ЛТД», Москва: Центр «Холокост», 2007. – 816 с.

2.                     Дети Бабьего Яра. Составитель Илья Левитас. - К. : Еврейский совет Украины, 2008. - 65с.

3.                     Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск, Центр «Ткума»; ЧП «Лира», 2011. – 140 с.

4.                     Кабанчик І.Б. Історія скорботи та героїзму. Методичний посібник з історії Голокосту для вчителів загальноосвітніх шкіл. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума», Запоріжжя: «Прем’єр», 2004. – 96 с.

5.                     Михман Д. Историография катастрофы. Еврейский взгляд: концептуализация, терминология и фундаментальные вопросы. – Днепропетровск: Центральный Украинский Фонд истории Холокоста «Ткума», ООО «Независимая издательская организация «Дива», 2005. – 448 с.

6.                     Память Бабьего Яра: Воспоминания. Документы/ Автор – сост.И.М. Левитас. - К. : Еврейский совет Украины, 2001. - 256 с.

7.                     Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті:  збірка наукових статей. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2015. – 200 с.

8.                     Праведники Бабьего Яра. - К. : Еврейский совет Украины, 2001.- 256 с.

9.                     Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним: монографія /Тімоті Снайдер. – К.: Грані –Т, 2011. – 448 с.

10.                Щупак І. Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії [Текст]:  навчальний посібних для старших класів загальноосвітніх навчальних закладів / Ігор Щупак. - Дніпропетровськ, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.tkuma.dp.ua

11.                Щупак І. Трагедія євреїв України// Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси /ред.рада: В.М. Литвин (голова), Г.В. Боряк, В.М. Даниленко та ін. – К.: Ніка-Центр, 2012. – С.402-424, 448-456.

Мультимедійні матеріали

12.  Щупак І. Голокост в Україні та уроки толерантності: Чому ми вивчаємо Голокост? - Електронний мультимедійний посібник. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума»; Київ: ДП «ІПІТ», 2007.

13. Щупак И. Холокост в Украине. – Электронное мультимедийное пособие. – Вып. № 2. – Днепропетровск: Центр «Ткума»; Киев: ДП «ИПИТ», 2009.

 

  

 «Бабини Яри» Донеччини – місця масового знищення євреїв

 

Бахмут (Артемівськ)

У 1942 році  у місті було знищено до 3 тис. осіб єврейської національності. Знищення проводилося різними способами, зокрема, використовуючи газові камери. Частина жертв була живцем замурована у камері № 46 алебастрових штольнь.

 

Костянтинівка

Взимку 1941-1942 року мешканців м. Костянтинівка, серед яких більшість була євреями, розстрілювали у Сергіївської балці. Наймасовіша страта відбулася наприкінці грудня 1941 року, коли було знищено 2 440 осіб. Всього у Сергіївській балці було знищено понад 5 тис. осіб.

 

Краматорськ

Розстріли єврейського населення проводилися у кам'яному кар'єрі біля с. Іванівка,  у глиняному кар'єрі біля Червоної Скелі, в яру біля селища Ясногірка. Всього за період окупації було знищено 6700 осіб.

 

Маріуполь.

Восени 1941 року нацистські окупанти розстріляли біля 16 тис. осіб у протитанкових ровах на околиці селища Агробаза під Маріуполем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9 травня -  День Перемоги над фашистськими  загарбниками.

 

 

На виконання Указу Президента України «Про відзначення у 2016 році Дня пам’яті та примирення і 71-ї річниці перемоги  над нацизмом у Другій світовій війні» від 08.04.2016 № 130/ 2016, листа   департаменту освіти Донецької  облдержадміністрації  від 27. 04. 2016 за № 259/ 17, телефонограми облдержадміністрації  вх. №01-07886-07/01 від  28.04.2016 року та з метою належного відзначення мужності та героїзму переможців нацизму у Другій світовій війні, видатного внеску Українського народу у перемогу Антигітлерівської коаліції, вшанування пам’яті жертв Другої світової війни, посилення державної підтримки ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань, а також виховання дітей та учнівській молоді почуття патріотизму, національної гідності, готовності до захисту своєї держави, шанобливого ставлення до старшого покоління  впродовж травня 2016 року проведено такі заходи:

1. Покладання квітів біля меморіалу .

2. Уроки мужньості "Нам 41-й не забути, а 45-й славити в віках"

3. Книжкова виставка "Війна не має забуття"

 

 

 

 

 

 

     

20 лютого -  річниця Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні

 

 

 На виконання  Указу Президента України від 09 листопада 2015 р.  № 633/ 2015 «Про відзначення у 2015 році Дня Гідності та Свободи»,  відповідно до листа Глави Адміністрації Президента України від 12 листопада 2015 року № 02-01/4421, листа Донецького обласного ІППО від 26.01.2016 № 32/17      листа департаменту освіти і науки облдержадміністрації № 32/17 від 26.01. 2016 р.  та з метою гідного відзначення річниці Революції гідності, віддання належної шани громадянському подвигу, вшанування патріотизму  і мужності людей,    які виступили на   захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси і європейський вибір нашої держави      протягом  січня – лютого 2016 року  в нашому навчальному закладі було проведено низку заходів: книжкова виставка "Герої не вмирають", зустріч з бійцями АТО «Небесна Сотня: історія безстрашних»,  година спілкування за книгою «Героям Слава!»  «Український відлік».

27 січня - День вшанування пам'яті Героїв Крут

 

27 січня - 125 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (1891 - 1967), українського поета

 

Тичина.jpg

 

ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ НАРОДУ

19 січня - Водохреща


Хай свята водичка скропить ваші личка
І окропить ззовні, щоб були здорові!
Хай окропить хату, щоб в ній зла не знати!
Скропить всю родину, щоб жила щасливо!


      Третє і завершальне велике свято в різдвяно-новорічному циклі - Хрещення Господнє, воно збігається зі святом Богоявлення. Святкується в християн східного обряду 19 січня, коли Ісус Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. За християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба , свято треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь
За давнім українським звичаєм, вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється і стає святою. Хто першим в неї зануриться, той отримає особливу милість, привілей- прощення всіх гріхів. Вода є цілюща, і зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Готувались до свята ще за тиждень, парубоча громада прорубували на річці ополонку, випилювала з льоду великий хрест, який ставили над ополонкою і обливали буряковим квасом (а козаки обливали старим вином), щоб був червоний. Поруч ставили з льоду престол, який оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата», ополонку навколо притрушували сіном.
Вранці після Богослужіння весь народ іде урочистою процесією з атрибутами на річку до хреста. Всі несуть з собою пляшку або глечик на воду. На колишній Гетьманщині, де ще збереглась козацька традиція, парубки їдуть до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки і тримаючи руках голубів. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, і хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню». Люди набирають святої води, а охочі занурюються в воду. Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат. "Водичка-йорданичка" має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини, нею скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Усі значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Після народження немовля занурюють у святу воду під час хрещення, як символ «оновлення» для майбутнього достойного життя. Так і Водохрещенська традиція на початку року освячує майбутній рік для вдалого життя. Здавна на Водохреща народ спостерігав за подіями і виголошував різні повір»я. *Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!» *Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони). Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були». У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками, за що господарі їх частують і обдаровують грошима, які віддають на церкву. У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом з християнством, і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу
(за матеріалами сайту http://restgeo.com/Item/3551/otdyx-19-yanvarya-kreshchenie-ili-yordan.aspx?cid=60)
Народні прикмети:
Якщо на Водохреща все небо похмуре, то всякий хліб уродиться добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито, на півдні - просо, на півночі - гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.
На Водохреще день теплий - буде хліб темний.
На Богоявлення йде сніг - до урожаю, ясний день - до неврожаю. За іншими прикметами, якщо похмуро - хліба буде вдосталь.
Йде лапатий сніг - на врожай.
Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Удень на Водохрещу йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.

Якщо на Водохреща дерева вкриваються інеєм - весною того самого дня тижня треба сіяти озиму пшеницю, врожай буде багатим.

Якщо на Водохрещу день ясний – хліба будуть чисті, а якщо похмурий – буде у хлібі багато "сажки".

Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди.

Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.



12 січня 2016 року  - 125 років від дня народження Джека Лондона 91876 - 1916), американського прозаїка

 

Джек Лондон, 1903 рік

Екранізації творів

Багато творів Джека Лондона лягли в основу фільмів. На сьогодні відомо понад 50 фільмів за його творами, зокрема:

Роман «Місячна долина» у 1927 році переклала талановита українська поетеса та перекладач Вероніка Черняхівська. Завдяки блискучому перекладу роман був перевиданий у 1971 році в дванадцятитомнику Джека Лондона. Окрім роману, В. Черняхівська переклала ще його оповідання для дітей. «Вовк Рудько» і «Таємниця малого Кіша» вийшли окремим виданням.

 

  • Серця трьох, Київ, Веселка, 1993, пер. з англ. Миколи Іванова, за редакцією Юрія Лісняка.

 

 

 

2016 рік оголошено Роком англійської мови в Україні
 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №641/2015
Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні
Ураховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування, з метою сприяння її вивченню для розширення доступу громадян до світових економічних, соціальних, освітніх і культурних можливостей, які відкриває знання та використання англійської мови, забезпечення інтеграції України до європейського політичного, економічного і науково-освітнього простору, на підтримку програми Go Global, яка визначає вивчення англійської мови одним із пріоритетів стратегії розвитку, постановляю:
1. Оголосити 2016 рік Роком англійської мови в Україні.
2. Кабінету Міністрів України:
1) розробити і затвердити комплекс заходів на 2016 та наступні роки, спрямованих на активізацію вивчення громадянами англійської мови з метою створення для них можливостей її використання у сферах освіти, науки, культури, економіки та інших сферах, передбачивши здійснення в установленому порядку заходів, зокрема щодо:
організації на базі вищих навчальних закладів курсів із вивчення англійської мови студентами, аспірантами, докторантами, педагогічними і науково-педагогічними працівниками, іншими громадянами;
сприяння розширенню в установленому порядку викладання здобувачам вищої освіти навчальних дисциплін англійською мовою;
запровадження вивчення англійської мови як другої іноземної у загальноосвітніх навчальних закладах, у яких вона не вивчається;
розширення мережі гуртків з вивчення англійської мови у позашкільних навчальних закладах, а також практики її застосування в роботі з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти;
проведення фахових конкурсів, олімпіад та інших змагань з англійської мови серед педагогічних, науково-педагогічних працівників, учнів та студентів;
розвитку взаємного обміну учнями, студентами між навчальними закладами України та держав, у яких англійська мова є основною мовою спілкування;
активізації участі загальноосвітніх навчальних закладів України в навчальній програмі Європейського Союзу "Е-Twinning Plus";
розширення мережі літніх мовних таборів з метою вивчення іноземних мов в Україні;
започаткування проекту підвищення фахової кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників з англійської мови;
розвитку міжнародного співробітництва щодо залучення до викладання англійської мови іноземних фахівців, які є її носіями, у тому числі волонтерів, спрощення порядку в'їзду в Україну та перебування в Україні таких фахівців;
удосконалення законодавства України у сфері освіти і науки щодо визначення переліку посад педагогічних, наукових та науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах і наукових установах, кваліфікаційною вимогою для зайняття яких є володіння англійською мовою, а також запровадження вимоги щодо англомовної компетентності для присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань;
запровадження поетапної сертифікації вчителів іноземних мов загальноосвітніх навчальних закладів з метою визначення згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти рівня володіння ними відповідною мовою та диференціації оплати праці залежно від фахового рівня володіння мовою;
запровадження освітніх теле- та радіопрограм із вивчення англійської мови для різних категорій населення, проведення інформаційно- роз'яснювальної роботи щодо важливості вивчення англійської мови, ознайомлення з можливостями її використання;
поширення практики демонстрування фільмів англійською мовою із субтитруванням державною мовою;
проведення оцінювання рівня володіння державними службовцями англійською мовою та організації мовних курсів для її вивчення, запровадження в установленому порядку кваліфікаційних вимог щодо володіння англійською мовою для відповідних посад державної служби;
включення вивчення англійської мови до програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;
активізації ведення англомовної версії офіційних веб-сайтів органів державної влади;
2) опрацювати питання щодо залучення міжнародної фінансової та технічної допомоги для реалізації зазначених заходів.
3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити розроблення та реалізацію відповідних регіональних планів заходів, спрямованих на популяризацію вивчення англійської мови, передбачивши, зокрема:
проведення відповідної інформаційно-роз'яснювальної роботи, у тому числі в місцевих засобах масової інформації;
опрацювання питання щодо забезпечення доступності послуг із вивчення англійської мови;
запровадження на регіональному телебаченні освітніх програм із вивчення англійської мови;
проведення із залученням навчальних закладів, закладів культури, установ і організацій, які надають послуги з вивчення англійської мови, олімпіад, фестивалів, конкурсів та інших заходів, спрямованих на заохочення різних вікових груп населення до вивчення англійської мови, підвищення рівня володіння нею.
4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
 
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
16 листопада 2015 року 
 

28  листопада -135 років від дня народження Олександра Олександровича Блока (1880–1921), російського поета. О.Блок - не тільки видатний російський поет, але й поет світового значення. Народився в Петербурзі, ріс та виховувався в сімі діда по матері, видатного російського ботаніка  А.Н. Бекетові. Друкуватися почав у1903 році. На формування Блока-поета  великий вплив здійснило вчення Володимира Соловйова, поета, релігійного митця й філософа кінця ХІХ століття.

"О, я хочу безумно жить.

Все сущее увековечить

Безличное - вочеловечить,

Несбывшееся - воплотить"

         А. Блок


         

                                                        

125 років "Портрет Доріана Грея" (1890 р.) Оскар Уайльд

 Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц" (1943 р.)

 140 років "Пригоди Тома Сойера" Марк Твен (1876 р.)

 35 років - "Пригоди Журавлика" В. Нестайко (1979 р.)


 35 років - "Маруся Чурай" Л. Костенко (1979 р.)

 150 років - "Аліса в Країні чудес" Л.Керолл (1895 р.)

 137 років - "Анна Каренина" Л. Толстой (1878 р.)